+ Ответить в теме
Показано с 1 по 2 из 2
  1. #1
    Администратор
    Аватар для bazar76
    Информация

    ст.122 ч.2 (Не пропустил пешехода при повороте)

    Скрытый текст

    До _Iндустрiального районого суду м.Днiпропетровськ


    Позивач______________******** В`ячеслав Геннадiйович
    Що мешкае за адесою пр..Правди ***/** тел.8 096 141 ** **
    Вiдповiдач _Міське управління ДАI м.Днiпропетровськ вул..Троицкая 2/А 49070
    Iнспектор ДПС ВДАІ старшина міліції Смотров Олександр Маркович
    У справі про адміністративне правопорушення,
    Передбачене ч.2 ст.122 КпАП України,
    АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ.
    Про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
    в зв’язку з накладенням адміністративного стягнення.


    В провадженні ВДАІ МВС України в м. Дн-ськ знаходиться адміністративна справа АЕ №249616 про притягнення ********** В.Г. за ч.2 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності за порушення п. п 16.2 ПДР.
    09.08.2009р. інспектор дорожньо-патрульної служби ВДАІ старшина міліції Смотров Олександр Маркович постановив накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот гривень) на *******
    В.Г. за нібито порушення останнім п.п. 16.2 ПДР.
    В якості достатніх даних, які нібито вказують на наявність в діях *******
    В.Г. ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП органом ДПС ВДАІ було зазначено, що 09.08.2009 р. о 11 год. 25 хв. я в м. Дн-ськ на перехрестiпр. К.Маркса – вул.Шмiдта керував автомобілем Шевроле д/з АЕ **** ВО не пропустив пішоходів, які переходили проїздну частину на пішохідному переходi, чим порушив п.п.16.2
    Вважаю постанову інспектора ДПС ВДАІ старшини міліції Смотрова Олександра Марковича про притягнення *********
    В.Г. до адміністративної відповідальності неконкретною, незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з грубими порушеннями Конституції України, норм матеріального та процесуального права України.
    Так, відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
    У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
    Згідно положень ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
    Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

    Зазначену постанову винесено щодо мене за ніби-то ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішоходному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.
    Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.
    У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару (узбіччя) пізніше, я зупинився щоб надати iм перевагу як вимагають ПДР п.18.1, пiсля того як вони пройшли продовжив рух. Між тим, п.18.1 ПДР зобов’язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу. Що я i зробив, i зазначив це у протоколi.
    Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.
    Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено.

    За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
    На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,

    ПРОШУ:
    Скасувати постанову АЕ №249616 про адміністративне правопорушення зафіксоване інспектором ДПС ВДАІ м.Днiпропетровськ старшиной міліції Смотрова Олександра Марковича вiд 09.08.2009 року, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.


    Додаток:
    1. Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення до протоколу – 2 примiрника
    2. Копiя протоколу про адміністративне правопорушення – 2 примiрныка
    3. Копiя скарги – 1 примiрник

  2. #2

    Аватар для Kiт
    Информация
    ст.122 ч.2 (п.16.2 ПДД)

    Адміністративний позов

    До
    Iндустрiального районного суду м. Дніпропетровська
    49074, м. Дніпропетровськ, пр. iм. Газети “Правда”, буд. 84
    (0562) 34-38-19, (0562) 34-38-15

    Позивач
    Петров Петро Петрович
    49000, м.Дніпропетровськ, вул.Войцеховича, буд. 29а, кв. 11
    (0562)00-00-00, (067)000-00-00

    Відповідач - 1
    Управління ДАЇ УМВС України у Дніпропетровській області,
    49030, м.Дніпропетровськ, вул.Ширшова, 9
    (562) 744-33-26
    Відповідач - 2
    ІДПС БДПС ДАІ МВС України в м.Дніпропетровську сержант міліції Iванов Iван Iванович
    49070, г.Днепропетровск, вул.Троїцька, 2а
    (056) 744-76-00



    АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
    про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України та про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.


    Постановою серії XX № XXXXXX від 16.07.2011 року інспектора ДПС батальйону ДПС міста Дніпропетровська сержанта міліції Іванова Івана Івановича (далі-Відповідач) на мене (далі – Позивач), накладено адміністративне стягнення за ст.122 ч.2 КУпАП у розмірі 425 гривень, через порушення пункту 16.2 Правил дорожнього руху (далі ПДР). Відповідно до вищезазначеної постанови, гр. Петров Петро Петрович 15.07.2011 року о ХХ годині ХХ хвилин в м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 державний номер НН77-77НН при повороті праворуч з вул. Леніна на пр. Карла Маркса не надав перевагу в русі пішоходам, які знаходилися на проїзжій частині, на яку водій повертав, чим порушив правила проїзду перехресть.
    Постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з таких підстав:
    Я, виконуючи поворот праворуч переконався що пішоходи, яким може бути створена загроза або небезпека, відсутні, продовжив рух, у той момент, коли я вже знаходився на проїзній частині на яку повертав, яка має дві смуги для руху транспортних засобів в попутному напрямку, з лівої від мене сторони дороги на проїзну частину вийшов пішохід. По перше слід зазначити що відповідно до п.14.4.а ПДР України пішоходам забороняється виходити на проїзжу частину не переконавшись в безпеці даного маневру для других учасників дорожнього руху та для себе особисто, тобто вийшовши на пішохідний перехід у той момент коли на ньому знаходився мій автомобіль пішохід був переконаній у власній безпеці та безпеці других учасників дорожнього руху, по друге пішохід знаходився на абсолютно іншій смузі руху, переходив її спокійно, не був змушений змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на нього не існувало, уникати наїзду він не був змушений. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішохода або перешкоди для нього не створювалося. За таких умов обов’язку дати дорогу не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п. 16.2 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту. Згідно п. 16.2 на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
    Інспектор ДПС при розгляді справи не прийняв до уваги, що словосполучення «дати дорогу» є терміном, суть якого роз'яснює п. 1.10 «дати дорогу» - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Зокрема, згідно цього пункту ПДР, вимога «дати дорогу» вважається виконаною, коли учасникі дорожнього руху, які мають перевагу, не були змушени змінити напрямок руху або швидкість.
    Я з інспектором ДАІ не погодився i намагався все це йому пояснити. Однак, мої пояснення с посиланням на п. 1.10 ПДР інспектором ДПС не були прийняті до уваги, так як і свідчення мого пасажира який все це бачив.
    Я також запропонував зупинити вказаного пішохода, але інспектор відмовився, мотивувавши свою відмову тим це прерогатива суду опитувати свідків та потерпілих, а він лише зобов’язаний виписати протокол та видати постанову по справі. Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст.251, 256, 280 КУпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст. 269 КУпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст. 272 КУпАП є свідком. У відповідності до ст. 256 КУпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися в протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про не можливість його вчинення без потерпілих або свідків.) У відповідності до ст. 251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Неприлучення до справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст. 256 КУпАП та призводить до відсутності в справі передбачених законом доказів. Обов’язок дослідити всі обставини у справі, дослідити усі докази, до яких належать і пояснення свідка згідно ст.272 КУпАП, покладено на інспектора ДПС згідно ст. 279 КУпАП. Але незважаючи на це інспектор ДПС, не маючи достовірних даних про порушення мною ПДР, почав складати протокол про адміністративне правопорушення. Мою пропозицію опитати свідків, що перебували на тротуарі в момент мого проїзду та мого пасажира, інспектором ДПС було відкинуто. Не були виконані вимоги ст. 280 КУпАП по розгляду всіх обставин справи, зігнорований п. 1.10 ПДР, що визначає ключовий у цьому випадку термін «дати дорогу».
    У протоколі про адміністративне правопорушення інспектор Іванов І.І. не зазначив, що мається видео фіксація, хоча на відео камері показув запис де пішоходи переходять дорогу по пішохідному переходу після проїзду мого автомобілю. Мої вимоги про занесення інформації про відеозапис ніби то порушення мною ПДР України були проігноровані. Також ця відео фіксація не досліджувалася при накладенні на мене стягнення, зіславшись та те шо відео вже знаходиться на оптичному носії, що свідчить про необ’єктивність та неповноту розгляду справи. Я стверджую, що фактично справу ніхто не розглядав. У протоколі не вказано назву, модель серійний номер технічного засобу, на який зі слів інспектора ДПС, здійснювалася відео фіксація. Документи на камеру інспектор відмовився показати. Сертифікат та документ про повірку у інспектора ДПС були відсутні. Таким чином, застосування такого відео записувального пристрою інспектором ДПС Івановим І.І. було неправомірним, згідно п.18.10 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року № 111) «Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється використовувати технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув».
    У постанові про накладення на мене стягнення інспектор на видео фіксацію, як доказ скоєння мною правопорушення не посилався, що свідчить про відсутність такого доказу, а навіть якщо він і є то згідно конституції Україні ст. 32 , 62 такі докази вважаються незаконними так як документів на відео камеру в інспектора не було, а так само при розгляді справи про адміністративне правопорушення зібрані по справі докази повинні оцінюватися з позиції дотримання вимог закону при їх отриманні. За цих обставин Позивач вважає постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ХХ № ХХХХХХ від 16.07.2011 року прийнятою з порушеннями чинного законодавства, необґрунтованою, протиправною, незаконною, а також такою, що підлягає скасуванню.
    На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 287, 288, 289 КУпАП, ст. 6, 7, 9, 104 КАСУ



    ПРОШУ:

    1. Визнати дії інспектора Іванова І.І. протиправними.
    2. Постанову серії ХХ № ХХХХХХ про накладення на Позивача адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 2 КУпАП у розмірі 425гривень визнати незаконною та скасувати.
    3. Провадження в адміністративній справі закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.


    Додатки:
    1. доказ сплати судового збору – квитанція установи банку;
    2. копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серія ХХ №ХХХХХХ від «ХХ» ххххххххх ХХХХроку;
    3. копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ХХ №ХХХХХХ від «ХХ» хххххххххх ХХХХроку;
    4. копії адміністративного позову та доданих матеріалів у відповідності до кількості відповідачів у справі.



    «___»_________2011року ________________


 
+ Ответить в теме

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
Вверх