+ Ответить в теме
Показано с 1 по 4 из 4
  1. #1

    Аватар для Accent
    Информация

    ДТП с помощником депутана

    Посвящается публикациям о том, как помощник курячего порядка в городе пытается уйти от ответственности за своё дтп
    ч.1 Академик Владимир Дон и его академическое правосудие
    ч.2 Заработок на ДТП-инструкция для депутатов и их помощников
    If You Feel You're In Control, You're Not Going Fast Enough - (c) M. Andretti

  2. #2

    Аватар для ALTIS
    Информация
    Академик Владимир Дон и его академическое правосудие
    в продолжение темы..
    коментарий ниже. Как и говорил, кассация потом ВСУ.Но..

    П О С Т А Н О В А
    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
    16 грудня 2015 року м. Київ
    Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
    головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування майнової шкоди за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року,
    в с т а н о в и л а:
    У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 8 листопада 2012 року о 14 годині 30 хвилин на перехресті вул. Чернишевського і вул. Виконкомівської у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої відбулося зіткнення трамвая Т-з за номером 1321 під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля Toyota Land Cruiser за номерним знаком НОМЕР_1 під його керуванням. Унаслідок зіткнення пошкоджено автомобіль Toyota Land Cruiser . Згідно висновком експертного дослідження загальна вартість майнової шкоди становить 66 тис. 894 грн 66 коп.
    Посилаючись на те, що ДТП сталася з вини ОСОБА_7, яка керувала транспортним засобом, що належить міському комунальному підприємству «Дніпропетровський електротранспорт» (далі - МКП «Дніпропетровський електротранспорт»), з яким вона перебувала у трудових відносинах, просив стягнути з останнього на свою користь 66 тис. 894 грн 66 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.
    Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто на його користь з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» 66 тис. 894 грн 66 коп. на відшкодування шкоди, вирішено питання розподілу судових витрат.
    Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року змінено: зменшено розмір стягнутої з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_6 суми на відшкодування майнової шкоди із 66 тис. 894 грн 66 коп. до 13 тис. 568 грн 33 коп. - вартості проведених робіт з обслуговування автомобіля.
    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.
    22 травня 2015 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_6 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 22, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пунктів 2.4, 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.
    У зв'язку із цим ОСОБА_6 просить скасувати зазначену ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року.
    Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
    Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
    Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
    Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.
    Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 8 листопада 2012 року о 14 годині 30 хвилин на перехресті вул. Чернишевського і вул. Виконкомівської у м. Дніпропетровську сталася ДТП, внаслідок якої відбулося зіткнення трамвая Т-з за номером 1321 під керуванням
    ОСОБА_7 та автомобіля Toyota Land Cruiser за номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
    8 травня 2013 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України, провадження закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (а. с. 5).
    Відповідно до висновку експертного дослідження про оцінку вартості збитку, складеного 7 грудня 2012 року судовим експертом-товарознавцем ОСОБА_8, вартість майнових збитків (з урахуванням втрати товарної вартості), завданих унаслідок ДТП власнику транспортного засобу - автомобіля Toyota Land Cruiser за номерним знаком НОМЕР_1, складає 66 тис. 894 грн 66 коп.
    Крім того, за змістом цього автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту складає 47 тис. 9 грн 52 коп., з яких: 6 тис. 407 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 3 тис. 339 грн 77 коп. вартість необхідних для ремонту матеріалів, 37 тис. 262 грн 75 коп. - вартість нових складових частин, які підлягають заміні (а. с. 6-33).
    Згідно з видатковою накладною від 12 листопада 2012 року ОСОБА_6 придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 товари на загальну суму 32 тис. 46 грн 76 коп. (а. с. 64).
    Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз Мотор, ЛТД» від 27 листопада 2012 року останнім були проведені роботи (надані послуги) з обслуговування автомобіля Toyota Land Cruiser , номерний знак НОМЕР_1, на загальну суму 13 тис. 568 грн 33 коп. (а. с. 65).
    Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль, у зв'язку із чим спричинені матеріальні збитки підлягають стягненню з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» у сумі, визначеній висновком автотоварознавчого дослідження.
    Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що відшкодуванню підлягають лише витрати, сплачені за проведення робіт з обслуговування автомобіля, перелічені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг).
    ОСОБА_6 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
    На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня й 27 березня 2013 року, 29 жовтня 2014 року та 28 січня 2015 року, а також посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 4 червня 2014 року (справа № 6-49цс14).
    Постанова Верховного Суду України від 4 червня 2014 року, прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, не є судовим рішенням суду касаційної інстанції, тому не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.
    Ухвалою від 23 січня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції, який, задовольняючи частково позов, вважав вимоги позивача обґрунтованими та стягнув з відповідача, крім іншого, кошти на відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу. При цьому суд, урахувавши, що в доданому до справи звіті про оцінку завданої шкоди шкода у вигляді стягнутої судом суми втрати товарного вигляду вказана як втрата товарної вартості, виходив з того, що невідшкодована страховою компанією позивачу сума матеріальної шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу, підлягає стягненню з особи, винної в завданні шкоди.
    Постановляючи ухвалу від 27 березня 2013 року про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди під час розрахунку різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), які потрібно сплатити позивачу, не обгрунтували прийняття одних доказів і відмову в прийнятті інших (акта виконаних робіт та звітів про визначення матеріального збитку), а також із того, що не відшкодована страховою компанією сума втрати товарної вартості транспортного засобу підлягає відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої завдано шкоду.
    Ухвалою від 28 січня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що стягненню на користь позивача підлягають кошти на відшкодування збитків, пов'язаних із втратою товарної вартості автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП.
    Ухвалою від 29 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін рішення апеляційного суду, який, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що власник джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика.
    Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
    Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
    Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
    Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
    За змістом частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
    Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
    Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
    Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
    Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
    Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
    Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
    Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
    Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.- (в чем состояла втрата зовнишного вигляду ?)
    Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.
    Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.
    Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
    Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
    Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.
    Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).
    Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. - ( ну и чем это ЯКЩО подтверждалось?)
    Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо).
    Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
    Таких по суті висновків дійшов і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановляючи ухвали від 23 січня й 27 березня 2013 року, 29 жовтня 2014 року та 28 січня 2015 року в справах за позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
    У висновку про оцінку КТЗ може міститись інформація про причину фізичного зносу, який виникає в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту, а також про те, чи внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду нараховано величину втрати товарної вартості (пункт 8.6 Методики), чи збігається величина втрати товарного вигляду з величиною втрати товарної вартості, що має значення для вирішення справи про відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду (товарної вартості), і підлягає встановленню судом. У цьому випадку підлягають з'ясуванню також питання про необхідність фарбування окремих складників КТЗ у разі їх заміни та про те, чи погіршує зовнішній вигляд КТЗ така заміна (підпункт «е» пункту 8.6.2 Методики).
    У справі, яка переглядається, у товарознавчому дослідженні зазначено про необхідність заміни окремих складників КТЗ, їх фарбування, відновлювального фарбування інших деталей, а також указано величину втрати товарної вартості транспортного засобу.
    Ухвалюючи рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, суди з огляду на підстави та зміст позовних вимог не застосували до спірних правовідносин положення Методики, не врахували принцип повного відшкодування шкоди потерпілому та не з'ясували фактичний розмір заподіяних позивачу збитків.
    З наведених підстав оскаржувані судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.
    Разом з тим для правильного застосування до правовідносин сторін зазначених норм матеріального права необхідно встановити певні обставини, без яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо.
    Оскільки суди попередніх інстанцій цього не зробили, а Верховний Суд України відповідно до положень статей 355, 3602 ЦПК України не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, то це перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове рішення у справі.
    Ураховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
    Керуючись статтями 355, 3603 , 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
    п о с т а н о в и л а:
    Заяву ОСОБА_6 задовольнити частково.
    Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2014 року та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
    Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.
    Головуючий В.І. Гуменюк
    Судді: Н.П. Лященко
    Л.І. Охрімчук
    В.М. Сімоненко
    А.Г. Ярема

  3. #3

    Аватар для ALTIS
    Информация
    Верховний суд: початок відліку строку позовної давності у справах про ДТП
    16.07.2016
    Автор: Адвокат Морозов Евгений

    До недавнього часу вважалось, що день, коли сталося ДТП, унаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано майнової та моральної шкоди, вважається тим днем, коли позивач довідався про порушення свого права та про особу, яка його порушила, і саме з цього часу в нього виникає право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди, так і до страхової компанії, відповідальної за останнього (Правова позиція Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 309цс15).
    Разом з цим Верховний суд України розглядаючи справу № 6-192цс16 постановою від 29.06.2016 р. відступив від своєї ж правової позиції викладеній у постанові ВСУ від 11 листопада 2015 року у справі № 309цс15 обґрунтувавши це наступним.
    За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди.
    Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
    Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, – якщо законом передбачено такий обов’язок.
    Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування).
    До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
    До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).
    Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
    Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
    Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.
    За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
    Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого.
    Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
    Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
    З огляду на вищенаведене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик.
    При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
    Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
    Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов’язанні ним є страховик).
    Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного.
    Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
    Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
    Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.
    При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.
    Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному.
    Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
    Вищевикладена правова позиція також відображена і у Постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 р. по справі № 6-2808цс15 де суд дійшов до наступного висновку: «…право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є АБСОЛЮТНИМ і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
    У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності».
    Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
    Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
    Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб’єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
    Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
    За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
    Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав;
    при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту – шляхом пред’явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах – процесуальному (право на пред’явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).
    Питання про об’єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб’єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.
    Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов’язане з порушенням суб’єктивного матеріального цивільного права.
    Суб’єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше – регулятивне, друге – охоронне.
    Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
    Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тоб-то тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об’єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб’єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
    Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
    Зазначений трирічний строк діє після порушення суб’єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
    Окремо необхідно наголосити, що страховик несе цивільно – правову (грошову - ст. 625 ЦК України) відповідальність за заборгованість по страховим виплатам (висновок Верховного суду України при розгляді справи № 6927цс16 від 01.06.2016 р.)
    Висновком вищенаведеного є те, що постраждала особа в наслідок ДТП повинна зробити:
    • терміново повідомити про ДТП відповідний підрозділ Національної поліції України;
    • за наявності фото фіксуючих пристроїв сфотографувати місце ДТП, учасників пригоди, наявні документи, свідків, тощо;
    • проінформувати учасників дорожньо - транспортної пригоди про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;
    • записати реквізити свідків та інших учасників ДТП, а саме: реєстраційні знаки інших ТЗ, П. І. Б. водіїв, адреси проживання, контактні телефони; вжити всіх можливих заходів для встановлення і фіксації реквізитів третіх осіб, які можуть бути визнані винними у заподіянні шкоди ТЗ;
    • вжити всіх можливих заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
    • невідкладно (не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності або у випадках, передбачених статтею 41 Закону про автоцивільну відповідальність, - МТСБУ, повідомлення про ДТП, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
    • своєчасно звернутися до страховика із заявою про виплату їй страхового відшкодування у зв’язку з ДТП;
    • у випадку письмової відмови страховика щодо виконання своїх зобов’язань звертатися до суду за захистом свого порушеного права.
    Відносно початку перебігу строків позовної давності то Верховний суд чітко вказав, що право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права), тобто з моменту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, а не з дня скоєння ДТП.
    Автор статті: Адвокат Морозов (судовий захист http://www.alibi.dp.ua)
    Висновок:
    1) ДТП – одночасне виникнення ДЕЛІКТНИХ та ДОГОВІРНИХ обов’язків перед постраждалим.
    2) Право! А не ОБОВЯЗОК потерпілого на одночасне звернення до суду к заподіювану шкоди та безпосередньо до страховика.
    3) ДТП сталося 31.12.2015 року – з 01.01.2016 початок строку позовної давності. Закінчення 31.12.2018. Якщо в межах цього строку не буде звернення до суду, потерпілий буде позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до заподіювача шкоди.

  4. #4

    Аватар для ALTIS
    Информация
    А вот ишшо, Кто видел на плакатах!
    Вообше я убедился -инет не газета. Много писать нельзя. Но в єтих случаях как бы исключение.Из 1000 -для одного.
    Типичный пример когда мнения разные.
    Моё мнение: кукловоды. Куклу гоняют за бесплатно ?
    Не, за гроши!!!
    «Украинский страховой омбудсмен» отчитался о своей работе — за 5 месяцев 2016 года к омбудсмену обратилось 2118 человек и было принято 522 заявления с жалобами на страховые компании,
    Это посчитает петрушка...ого! За такую куклу и да ишшо безплатную....
    Ну и " дельные " советы фуфловодов..
    Типичные причины отказа страховых компаний в выплате и методы их обжалования
    Неподача заявления о страховом возмещении
    Механизм отказа в выплате
    СК не информируют потерпевших о необходимости подачи заявления на страховое возмещение, либо не принимают заявление без постановления суда.
    Обоснование отказа
    Статьи 36.2 и 37.1.4 закона о ОСАГО
    Механизм обжалования
    1) требовать от СК образец заявления на выплату страхового возмещения
    2) Или позвонить 409 до Страхового омбудсмена и получить образец заявления
    ( в чём «фуфляк» ? а) САМОРЕКЛАМА. Звоните. Мы договоримся.
    Мошенничество сраховика в чём? А ст.36.2 ЗУ1961-15!!! … якщо справа розглядаеться в суде… глядь и год прошёл! Скотоложство ? Чистой воды. )
    Ложные сведения о ДТП
    Механизм отказа в выплате
    СК отмечает, что повреждения автомобиля якобы получено не при тех обстоятельствах, которые указаны в заявлении на выплату.
    Обоснование отказа
    Собственная трасологическая экспертиза.
    Механизм обжалования
    Такие экспертизы проведенные в одностороннем порядке, не всегда имеют доказательное значение — проводятся на основании фотографий. Если ДТП оформлено с участием сотрудников полиции, составленный админпротокол и вынесено судебное решение, то такое исследование полностью опровергается.
    1) требовать от СК письменного обоснования отказа или уменьшения выплаты
    2) После получения ответа обжаловать решение СК в Нацкомфинуслуг или в суде
    ( в чём « фуфляк»? ..Собственная трасологическая экспертиза….да и вообше что касается оценки. Сраховик по лицензии имеет право оценивать ущерб ? Сам себе режиссер. Где Вы видели напёрсточника который проиграет ? Он и правила придумает. « Законы » напёрсточные. )

    Виновник был в состоянии алкогольного опьянения
    Механизм отказа в выплате
    СК снимает с себя ответственность поскольку виновник был в состоянии алкогольного опьянения, и якобы виновник в таком случае должен сам возмещать ущерб.
    Обоснование отказа
    Собственное толкование законодательства
    Механизм обжалования
    Такого основания для невыплаты нет в действующем законодательстве. В таких случаях СК должна выплатить возмещение, но затем вправе требовать возмещения от виновника ДТП.
    1) требовать от СК письменного обоснования отказа
    2) После получения ответа обжаловать решение СК в Нацкомфинуслуг или в суде
    Отказ в доплате НДС
    Механизм отказа:
    Лицо, проводившее ремонт, находится на упрощенной системе налогообложения и является плательщиком единого налога и в актах приема работ в строке «НДС 20%» ничего не отмечено, что свидетельствует, что такой налог не уплачивался.
    Обоснование отказа:
    Если НДС не уплачивался при ремонте, то нет законных оснований для его выплаты пострадавшему
    Механизм обжалования:
    Статья 36.2 закона об ОСАГО определяет условие для выплаты и не содержит ограничений, на которые ссылаются СК: «… при этом доплата в размере, не превышающем суммы налога, осуществляется при условии получения страховщиком документального подтверждения факта оплаты произведенного ремонта».
    1) требовать от СК письменного обоснования отказа в доплате НДС
    2) После получения ответа обжаловать решение СК в Нацкомфинуслуг или в суде
    ( « ФУФЛО» В этом случае можно говорить о чистом мошенничестве с коррупционным участием верховной рады. Сначала пусть покажут где купить деталь без НДС ? СТО которое находится на упрощенной системе налогообложения уплачивает НДС в стоимости приобретаемой детали без права возврата. Плательщик НДС – возвращает с клиента, конечного потребителя.
    И самое главное,- какие отношения между Страхователем ст.1 ЗУ85/96-ВР и субъектом господарювання который получил лицензию на принятие определённых рисков –ДТП за аккумулированные деньги Страхователей ? Правильно. Только денежные.См. Лицензионные условия. А в украине? Правильно. Нашим салом и нам по мусалам. Дурилки картонные )
    Неправильно оформленный Европротокол
    Механизм отказа:
    СК считает ошибки в оформлении Европротокола основанием для проведения трассологических и других экспертиз без согласования с пострадавшим с последующим отказом в выплате.
    Обоснование отказа:
    Трасологическая экспертиза.
    Механизм обжалования:
    СК не имеет права отказать в выплате на этом основании, поскольку исчерпывающий перечень условий и оснований предусмотрено статьями 32, 37 Закона об ОСАГО.
    ( « Фуфло» в чём ? Статья 32 имеет ИСЧЕРПЫВАЮЩИЙ перечень отказов в выплате по закону. Статья 37 «вставлена» в ЗУ 1961-15 из расчёта на неосведомлённость страхователя. На расчёт незнания закона. Типичная статья Закона для мошенников. Ибо только мошенники предусматривают незнание законов. Это умышленное преступление – мошенничество. Нажива наглая на беде.)
    Написать заявление в СК с предложением провести в офисе СК встречу с участием страховщика, водителя-виновника ДТП и потерпевшего для дополнительного выяснения обстоятельств ДТП и предоставить дополнительные письменные объяснения о причинах и обстоятельствах ДТП.
    ( В чём «фуфло»? « офисы «СК находяться в Киеве или иных местах Виновник/Потерпевший в разных местах. За чей счет уточнение ?? )

    2) В случае недостижения согласия или компромисса звертись с жалобой на действия такого страховщика в Нацкомфинуслуг или МТСБУ
    Уменьшение суммы без экспертизы и без согласования с потерпевшим
    Механизм отказа:
    — СК уменьшают сумму возмещения, ссылаясь на собственные расчеты (которые не соответствуют требованиям Методики товароведческой экспертизы и оценки колесных транспортных средств).
    — Не предоставляют пострадавшему копии документов по начислению возмещения.
    — Предлагают ознакомиться с материалами оценки не по месту жительства потерпевшего.
    — Не каждый человек ориентируется в нюансах экспертных выводов.
    Обоснование отказа:
    Чаще всего СК ссылаются на собственные расчеты (или коллегиальное решение аварийных комиссаров)
    Механизм обжалования:
    1) Заявление в СК на получение информации по страховому делу.
    2) Из ответа СК можно сделать вывод на основании чего осуществлялся расчет: калькуляция программы АУДАТЕКС или это коллегиальное решение аварийных комиссаров, или проведена автотовароведческая экспертиза
    3) В случае необходимости — жалоба в Нацкомфинуслуг или суд
    Уменьшение суммы в соответствии с износом автомобиля
    Механизм отказа:
    СК может начислить износ на автомобиль не подлежащий износу по возрасту. Или если автомобиль только начал подападать под начисления по этому пункту, СК может насчитывать максимальный коэффициент износа, даже если автомобиль новый.
    Чаще всего СК насчитывает износ на все виды работ СТО и все запчасти, даже если они только подлежат ремонту.
    Обоснование отказа:
    Методика товароведческой экспертизы и оценки дорожных транспортных средств.
    Механизм обжалования:
    Потерпевшие не осведомлены о том, как производится расчет возмещения, и страховые компании этим пользуются.
    1) Жалоба в Нацкомфинуслуг и МТСБУ с ссылкой на ст. Ст.36 п.2 Закона Украины об ОСАГО:
    2) страховая компания должна согласовать сумму возмещения с потерпевшим, или провести исследования и установить размер ущерба.
    Вся вышеприведенная информация основана на практическом опыте — за 6 месяцев 2016 года ОС «Украинский страховой омбудсмен» помог потерпевшим в ДТП получить от страховщиков более 2,7 млн грн.
    ( Омбудсмен! Чья мельница ? )
    Более СВИНСКОГО, НАПЁРСТОЧНОГО, КОРРУПЦИННОГО «ЗАКОНА» не встречал. А почему ? Оглянитесь вокруг себя!
    Я краду, ну и другим дам! А овцы для того и овцы чтобы их стричь ! Или не так?
    Ты это..как его, заходи, если что!
    Последний раз редактировалось ALTIS; 20.11.2016 в 15:16.


 
+ Ответить в теме

Метки этой темы

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
Вверх